Ростокіна Елла Костянтинівна 

вчитель фізики та астрономії  вищої категорії  КЗО ВСШ № 8 Дніпропетровської міської ради.

      “Если учитель имеет только любовь к ученику, как   отец, мать, он будет лучше того учителя, который прочел все книги, но не имеет любви ни к делу, ни к ученикам. Если учитель соединяет в себе любовь к делу и к ученикам, он – совершенный учитель”.

                                                                            Л.Н.Толстой.

Тема, за якою узагальнено досвід:

"Інноваційні підходи до розвитку пізнавального інтересу та творчих здібностей учнів на уроках фізики"

Сьогодні в області  створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Такі якості можуть бути сформовані у процесі спеціально організованих педагогічних впливів в системі освіти, яка сама є креативною, прагне до творчого вирішення проблем через використання сучасних інноваційних технологій для досягнення визначеної мети.

Концепція сучасної креативної освіти відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти.

Креативність розглядається як основа, психологічний механізм, що зумовлює творчу активність людини для само актуалізації та творчої самореалізації у різних видах життєдіяльності. Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і з вибором відповідних засобів. Креативність розглядається дослідниками і як передумова для будь-якої творчої діяльності, вмотивованої прагненням індивідуума до самоствердження.

Креативна освіта відповідає такій організації навчання, виховання і розвитку творчої активності, у якій як педагог, так і учень має сприятливі умови для самореалізації, прагне до отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності і самостійного створення нового.

Креативна освіта визначається як:

·       освіта, спрямована на розвиток загальної креативності учасників педагогічного процесу;

·       освіта з гнучкою системою форм організації навчально-виховного процесу, відповідно до здібностей, нахилів, потреб учнів;

·       освіта, зорієнтована на використання інноваційних педагогічних технологій, що забезпечують особистісне зростання та розвиток творчого потенціалу учнів.

Креативність – творчі можливості людини, які виявляються у сприйнятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто у знаходженні неочікуваних рішень, у здатності до пошукових дій.

На сьогоднішній день психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрового, навчального, трудового). Водночас не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального таланту.

Виходячи з цього психологами виділені основні типи творчої діяльності:

·       науково-логічний;

·       техніко-конструктивний;

·       образно-художній;

·       вербально-поетичний;

·       музично-руховий;

·       практично-технологічний;

·       ситуативний (спонтанний, розважливий).

Прояв творчого пошуку можна уявити за такими ознаками:

·       реконструктивна творчість;

·       комбінаторна творчість;

·       творчість через аналогії.

Прояв інтелекту психологами фіксується за:

·       розумінням і структуруванням вихідної інформації;

·       постановкою завдання;

·       пошуком і конструюванням рішень;

·       прогнозуванням рішень (розробкою задумів рішення, гіпотез).

Творчість як процес має певні етапи. Перший – підготовчий період. Створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз. Другий – процес вирішення проблеми. Результатом активності підсвідомих сил. Третій період творчого процесу – інсайт (осяяння). Четвертий період творчої роботи – упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Психологічні  особливості обдарованих дітей: допитливість, надчутливість до проблем, над ситуативна активність (пізнавальна самодіяльність), високий рівень розвитку логічного мисленні, підвищений інтерес до дивергентних задач, оригінальність мислення, гнучкість мислення, легкість генерування ідей (продуктивність) мислення, легкість асоціювання, здатність до прогнозування, висока концентрація уваги, відмінна пам’ять, здатність до оцінки, особливості схильностей та інтересів.

Соціальні особливості обдарованих дітей: прагнення до само актуалізації, перфекціонізм, самостійність, соціальна автономність, егоцентризм, лідерство, змагальність, особливості емоційного розвитку, творче сприйняття випадків, гумор.

Креативність покликає розвивати навички та вміння керувати креативним процесом, подолати стереотипи та бар’єри, які обмежують творчий потенціал: фантазувати, уявляти образи, активізувати й актуалізувати процеси особистого творчого розвитку. Існує думка, що творчі здібності є вродженими й не підлягають вихованню. Більшість із нас часто відчуває розчарування від наявності у своєму мисленні блокуючих перешкод до творчості у вирішенні завдань – особливо коли необхідно засвоїти дещо нове. Зникає впевненість у собі. Навіть якщо виникла творча думка, все одно не дає спокою страх бути незрозумілим, в результаті  чого ідеї не впроваджуються в життя, а з часом і зникають. У дорослому житті люди стримують свою творчу уяву,  в них зникає бажання експериментувати й досліджувати. Таким чином, не можна реалізувати свій творчий потенціал та подолати перешкоди на шляху до творчості. Це зовсім не означає, що дорослим не вистачає здібностей, просто вони мало використовують свій творчий потенціал. Чим доросліша людина, тим більше знижується рівень її творчих здібностей. За дослідженнями діти до 5 років дають до 90% оригінальних відповідей, до 7 років уже до 20%, дорослі – до 2%.

Пропонується 10 стратегій спрямованих на творче вирішення завдань, пов’язаних із сім’єю, навчанням, роботою, захопленнями:

·       підтримувати зв’язки з іншими людьми;

·       створити навколо себе збагачене життєве середовище;

·       виходити зі свого «футляра» - подорожувати;

·       розражатися, грати, жартувати;

·       розширювати свій світогляд – читати;

·       наближатися до мистецтва;

·       використовувати сучасні технології;

·       скористатися можливостями розуму;

·       дати волю своїй альтернативній свідомості;

·       зазирнути вглиб своєї душі.

Такі стратегії допоможуть пережити мить творчого прозріння.

Креативність як творчу здібність активно вивчали у 50-х роках Дж.Гілфорд і П.Торранс. Цю здатність вивчають і тепер.   Гілфорд вказав на розбіжності між двома типами розумових операцій: конвергенцією та дивергенцією. Дослідних вважав операцію дивергенції, поряд з операціями перетворення та імплікації, основою креативності як загальної творчої здібності. Попередні дослідники інтелекту доходили висновку про слабкий зв'язок творчих здібностей з інтелектом. Одним з перших на розбіжності творчих здібностей та інтелекту звернув увагу Терстоун. Він визначив, що у творчій активності важливу роль відіграють такі чинники: особливості темпераменту, здатність швидко засвоювати й генерувати ідеї (а не критично ставитися до них), що творчі рішення приходять у момент релаксації, розсіювання уваги, а не в момент, коли увага свідомо концентрується на вирішенні проблеми.

Дж.Гілфорд визначає 6 параметрів креативності:

·       здатність до визначення й постановки проблеми;

·       здатність до генерування великої кількості ідей;

·       гнучкість – продукування різноманітних ідей;

·       оригінальність – здатність нестандартно відповідати на подразники;

·       здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

·       уміння вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу.

Інший дослідник П.Торранс, визначив креативність як процес появи чутливості до проблеми та дефіциту знань. Для того, щоб точніше визначити, що ж таке креативність, Торранс розглянув щонайменше півсотні формулювань. Зрештою він зупинився на визначенні креативності як природного процесу, що породжується сильною потребою людини у знятті напруження, яке виникає в ситуації невпевненості або незавершеності. Креативність – це здатність дивуватися, знаходити рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати свій досвід. Усередині феномену креативності визначають його потенційні й актуальні іпостасі, а також принципово їх розділяють. Це пов’язано з процесами опанування носієм потенційної креативності певного (нового для нього) соціально значущого виду діяльності.

Художники з давніх-давен знали, що одні кольори додають сили, а інші заспокоюють. Сучасні дизайнери використовують кольори по-різному, створюючи інтер’єри для успішного навчання, лікування, сну та інших занять людини. Існує кілька основних способів використання кольору для створення творчого середовища. Треба витрати потрібний колір для стін свого робочого приміщення, щоб викликати бажані творчі почуття. Якщо ви бажаєте працювати в атмосфері, яка збуджує, використовуйте теплі кольори: жовтий, помаранчевий, світло-червоний, світло-коричневий. Ці кольори сприяють гарному настрою. Якщо ви бажаєте працювати у спокійній атмосферу, треба використовувати холодні відтінки: сірі, блакитні, зелені. Вони струмують, уповільнюють ритм організму, що допоможе вам стати спокійнішим і мрійливим. Можна внести бажані кольорові акценти за допомогою картин, дрібних предметів на столі тощо. Розмаїття кольорових відтінків стимулює різні думку, почуття, покращує настрій, допомагає подолати психологічні проблеми, а також стимулює процес генерування нових ідей.

Приклад креативного мислення учнів на уроках фізики розглянемо при розв’язуванні задач з  різних тем шкільного курсу.

Тема: «Механічний рух»

Де задача – там творчість,

Де творчість – там особистість,

Де освіченість – там безперервний процес навчання.

                                                                Б. Паскаль

Задача 1. Відстань між кінцевими зупинками тролейбуса 6 км. Через кожні 5 хв.від кінцевої зупинки відходить тролейбус і рухається із середньою швидкість 18 км/год. Скільки тролейбусів зустріне протягом усього маршруту пасажир, що знаходиться в зустрічному тролейбусі, який рухається з такою же середньою швидкістю?

Дано:

L = 6 км = 6000 м

t = 5 хв. = 300 с

v_c = 18 км/год = 5 м/с

Знайти:

N₁ - ?

Розв’язування:

1 спосіб (аналітичний)

Тролейбуси курсують рівномірно, тому відстань між ними:

L₁ = v_c * t = 5 м/с * 300 с = 1500 м.

Визначимо, скільки тролейбусів рухається на маршруті:

N = 2 L / L₁ = 12000 м / 1500 м = 8

Тоді пасажир, що рухається в зустрічному тролейбусі з такою самою середньою швидкість протягом усього маршруту, зустріне 7 тролейбусів.

 Побудуємо графіки рухів зустрічних тролейбусів і тролейбуса, у якому їде пасажир (графік руху відмічений пунктиром). З графіка видно, що пасажир зустріне 7 тролейбусів

Відповідь: пасажир зустріне 7 тролейбусів.

Задача 2. Чи однаковий час буде потрібний для проїзду відстані в 1 км на катері туди і назад по річці за швидкості течії 2 км/год по озеру якщо швидкість катера щодо води в обох випадках 8 км/год?

Дано:

L = 1км

V₁ =2 км/год

V₂ = 8 км/год

Знайти:

T_р / Т_оз - ?

Розв’язування:

Для порівняння розв’яжемо цю задачу аналітично і графічно.

Аналітичний спосіб.

Час руху по річці проти течії

Т₁  = L /( V₂  - V₁), де L = 1км

Час за течією  Т₂  = L /( V₂  + V₁). Повний час руху по річці (туди і назад):

Т_р = Т₁ + Т₂ = 2 L V₂  / (V²₂ – V²₁).

Час руху по озеру туди і назад:

Т_оз = 2 L /  V_{2 .}

Відношення часів руху:

T_р / Т_оз = V²₂  / _/ (V²₂ – V²₁) = 1,07.

Відповідь: по річці треба більше часу.

Графічний спосіб

Умовні позначення:    1 – по озеру, 2 – по річці.

Відповідь: по річці треба більше часу.

Тема: «Електрика»

Запропоновано визначити теплову видатність нагрівника, розрахувати теоретично час нагріву води в ємності до кипіння, а потім провести дослід і порівняти експериментально одержаний час з обчисленим. Ця задача нестандартна, вона зв’язана з пошуком і експериментом.

Учні повинні самі виконати такі дії:

1.     Виміряти або визначити по паспорту об’єм ємності;

2.     Розрахувати масу води;

3.     По паспорту визначити потужність ємності;

4.     Дослідним шляхом знайти масу ємності і початкову температуру воді і її;

5.     Відшукати в таблицях питому теплоємкість води і металу із якого зроблена ємність, а також температуру кипіння води.

Потім приступають до складання рівняння для розрахунку:

,

де    – теоретичний час нагріву води.

,

Нехай обчислення за формулою дали результат  хв.; а одержаний в ході експерименту  = 23,8 хв.

Одержаний факт – тема для роздумів. Школярі пояснюють те, що >  тим, що нагрівальний електричний елемент гріє не тільки ємність з водою, але і оточуюче повітря, тому для нагрівання потрібний в дійсності більший час, ніж обчислений.  Теплову видатність нагрівника учні визначають як відношення кількості теплоти, яку набула вода, до виконаної струмом роботи.

class= nbsp;/spannbsp;/span alt=